Сьогодні виповнилось 28 років з дня, коли Роберто Карлос змусив нас переосмислити межі можливого в футболі.
Гол Роберто Карлоса зі штрафного, прозваний «розумною бомбою» в ворота збірної Франції на Турнуа де Франс-1997, став одним із найкращих в історії світового футболу. Розбіг на 12 метрів, 34 метри до воріт, швидкість польоту м’яча 137 км/год, дуга 12 градусів. Скільки б не вивчали цей гол, те як Роберто Карлос зміг його забити, все одно залишається загадкою.
Серед усього різномаїття пояснень від фізиків, футболістів чи журналістів, для цього поста я обираю слова, якими сам Роберто Карлос пояснив цей гол в інтерв’ю для L’Equipe Explore в 2017 році, бо там є кілька цікавих моментів. Цікаві вони з футбольної точки зору:
1. Роберто Карлос говорить, що його розбіг був трохи спонтанним і для удара над стінкою, який він змінив в останній момент
2. Він говорить про те куди саме цілився, знаючи, що м’яч в кінці закрутиться
3. Роберто вважає, що йому допомогла конструкційна особливість стадіону, де справа в куті поля була арка, через яку задував вітер, і що вітер допоміг в кінці доправити м’яч куди слід.
Примітка. Стадіону Жерлян в Ліоні, де проходив матч, ремонтували до чемпіонату світу 1998.
Отже слово Роберто Карлосу:
«Я став перед м’ячем так, щоб Бартез не зрозумів і подумав, що я можу пробити його над стінкою. Але під час розбігу, коли побачив, що Бартез не рухається, я трохи розвернувся, щоб пробити зовнішньою стороною стопи. Якби я вдарив невдало, м’яч опинився б біля кутового прапорця! Але на стадіоні в Ліоні, якщо я правильно пам’ятаю, був простір, через який вітер заходив справа. (…) Коли я пробив, м’яч полетів праворуч, але саме цей вітер повернув його у ворота.»
«Я завжди бив штрафні по клапану м’яча, де найміцніше, щоб вкласти в нього більше сили. Я завжди бив по м’ячу з нижнього лівого “кута” у верхній правий, щоб надати йому вигнутої траєкторії. Я завжди пам’ятатиму рекламний банер збоку, за французькими воротами. Я цілився в напис «La Poste», в район букви А. Хлопчик з м’ячем за цим написом навіть ухилився, побачивши, як м’яч летить (сміється). Йому слід було більше мені довіряти!»
Ніколя Уедек, гравець збірної Франції: «Під час перерви ми подивилися повтор і зрозуміли, що це був гол не з цього світу… У момент голу на стадіоні запанувала велика тиша. Після матчу ми сказали собі, що це одна з тих речей, якими можна лише захоплюватися і аплодувати. Є голи, які залишаються вічними, і цей — один із них».
Роберто Карлос:
«Це було чудо. (…) Це був найважливіший гол в моїй кар’єрі».
