Матч проти “Осасуни” не був тим матчем, про який хочеться розповідати онукам на старості літ. Проте під капотом він показав багато змін в механізмі команди, який цей матеріал має за мету виявити і витягнути на поверхню. Ми говоритимемо про дві основні зміни: розміщення гравців на полі (стало набагато краще), і про мережу передач (теж набагато краще у порівнянні з минулим). Ці дві зміни впливають на компактність команди і залученість гравців – а це найбільші проблеми Анчелотті в минулому сезоні. Зміни ще не призвели до створення великої кількості моментів, але давайте зважати, що команда ще не в найкращій ігровій формі через коротку передсезонку та й в принципі тому, що це лише початок сезону.
В чому була проблема минулого сезону?
«У нас є багато варіантів в атаці, але ми працюємо над тим, щоб бути більш компактними в обороні. Ми не пропускаємо багато голів, але наші суперники отримують багато шансів забити. Коли ми граємо міцно і компактно, у нас є хороші шанси виграти матчі, оскільки рано чи пізно у нас з’являться шанси забити».
Це слова Карло Анчелотті в жовтні минулого року, які він потім ще не раз повторював. Зверніть увагу, він говорить про те, що компактність важлива не лише для оборони, але і для атаки. І це те, що команда зараз нарешті набуває при Шабі Алонсо, але так і не змогла набути в минулому сезоні.
Така гра ще не створює гольові моменти, але вже не дає багато шансів суперникам. Компактна команда в захисті швидше і вище повертає м’яч, більше тисне на суперника, змушує його помилятись і втомлюватись. Компактна команда в атаці краще взаємодіє, має більше варіантів для передачі, краще контролює м’яч і гру, менше втомлюється фізично і психологічно (через “ефект” залученості до гри).
Клубний чемпіонат світу був полігоном для різних випробувань. Команда грала краще і краще з кожним матчем, аж допоки не зустрілась з ПСЖ в півфіналі. Тоді на поле не вийшов жоден з нових гравців (Хаусен – дискваліфікація, Трент – травма), а всі старі нової каші не зварили, виявивши проблеми, які мав ще Анчелотті:
- Відсутність пресингу від нападаючих (Вінісіус і Мбаппе), пасивність і млявість яких призводить до розривів в усіх інших ланках і втоми окремих гравців, які змушені закривати кількох суперників (найчастіше це Беллінгем та Вальверде); що особливо яскраво проявляється в матчах з грандами, які вміють користуватись найменшою перевагою.
- Відсутність “мозкового центру”, головного розігруючого, через кого будується вся гра. Гюлер не справився, як і в матчі з Барселоною в травні, але він тільки почав грати цю роль.
- Величезні відрізки, коли команда не має ініціативи, не контролює ані м’яч, ані простір.
- Повна відсутність зв’язків, взаєморозуміння і взаємодоповнення у будь-якій лінії команди.
Все це – проблеми розміщення та взаємодії.
2025 рік. “ПСЖ” – “Реал Мадрид” 4:0
На папері, тобто на інфографіці, все виглядало так:
Мала кількість передач (всього 306), вузьке розміщення гравців, відсутність зв’язок попереду, на сухому пайку Мбаппе (на якого жоден гравець не віддав навіть 3 передач) і Вінісіус (лише 3 передачі від Франа і 3 від Гонсало Гарсії), але й навіть Беллінгем (лише 3 передачі від Чуамені, від інших і того менше).
Вальверде знову намагався бути усім: він не тільки замінив собою правого захисника (Трента, який травмувався прямо перед грою), але й мозковий центр – найбільше передач саме на нього. Гюлер провалився і не зв’язав півзахист і напад (усього лише по 2 передачі на Вінісіуса і Мбаппе, 1 передача на Гонсало).
Але навіть в цьому матчі чітко видно, що гравці краще розміщені, ніж в матчах з Осасуною попередніх сезонів, які можна побачити нижче в матеріалі. Є перспективні “трикутні” зв’зки (Гюлер – Вальверде – Гонсало; Беллінгем – Чуамені – Гюлер), немає накладання одного на іншого, найбільша очевидна проблема тут Віні і Мбаппе, і по грі це теж відчувалось саме так.
2025 рік. “Реал Мадрид” – “Осасуна” 1:0
В першому матчі сезону 2025/26 (пальці ще не звикли набирати цю комбінацію), “Реал Мадрид” грав вдома з “Осасуною”, яку в попередні два роки обігравав двічі вдома з рахунком 4:0.
В порівнянні з матчем з “ПСЖ” команда зіграла набагато надійніше в захисті, контролювала м’яч та гру. Що логічно, з огляду на домашній матчі проти середньої команди Примери. Тільки Мілітао в середній позиції залишився на своїй половині, всі інші гравці – на половині суперника. Велика кількість передач, “трикутники взаємодії”, передачі певному гравцю і майже стільки ж у відповідь.
Словом, це майже ідеальна пасова мережа:
Добре структуроване розміщення гравців, щільний півзахист, Мбаппе в центрі, а не в тій же позиції, що Вінісіус, та ефективна взаємна взаємодія на флангах між захисником та вінгером.
Недоліки? Все ще присутні: занадто мало пасів на Мбаппе і він досі не має постійної взаємодії з кимось. Також Гюлер ще не мозковий центр, не лідер креативу. Браїм занадто близько до Трента, з малою кількістю атакуючих дій. У самого Трента забагато втрат при спробах загострення (майже всі передачі в штрафну – неточні). Чуамені ще не довів чому він ключовий. Ну і класичне: якби “Реал Мадрид” був футболістом, він би був лівоногим, – звична і значна перевага лівого флангу над правим.
Тобто, поле для допрацювання – неоране. Але покращення суттєве!
Надалі ми будемо порівнювати цей матч не з матчем з “ПСЖ”, а двома попередніми домашніми матчами проти “Осасуни”. Бо те, як команда грає проти “Осасуни” – це 90% домашніх матчів Примери. Тобто, важливо. Але зовсім не той же малюнок гри, як проти грандів (ясна річ).
В моїй онлайн-біографії Зідана, яку я зараз переписую і доповнюю, і скоро ми про неї поговоримо, ви могли бачити вирізки з газет Іспанії, Франції чи Італії різних років відносно кожного матчу.
Особливо мені подобався аналіз від France Football, у них завжди було багато інфографіки і статистики по матчам. А там де інфографіка, там і я.
Тому хочу розповісти про цікавий вид футбольного графіку, який мені зустрічався саме в FF. Це графік “Приорітетний маршрут передач”. На ньому показані не всі передачі кожного гравця кожному, а кому було віддано від кожного гравця найбільше (+-2 передачі) передач, і від кого отримано найбільше (+-2 передачі). Позиції гравців також вказані середні за матч.
Наприклад, цей графік з фіналу Чемпіонату Світу 1998 року:
Зінедін Зідан, граючи лівого півзахисника отримав найбільше передач від Лізаразю, і віддав найбільше Лізаразю. Але також, саме Зідан був тим, кому найбільше віддали передачі інші гравці, такі як Петі, Джоркаефф і Дешам.
Чим ця схема добра? Вона чистіша, і дозволяє зосередитись на найбільш вживаних маршрутах, швидше зорієнтуватись де були налагоджені зв’язки (важливий момент для нас в контексті взаємодії Мбаппе і Вінісіуса між собою та з іншими), а також в якій зоні м’яч циркулювував найбільше.
А ще, оскільки на схемі не треба розміщувати всі передачі, то можна додати їх кількість, що робить схему зрозумілішою.
Отже, за умови такої схеми останній матч з “Осасуною” виглядатиме вже так:
Креативним центром “Мадрида” в цьому матчі стали Каррерас і Хаусен.
В своєму дебютному матчі Альваро Каррерас зробив найбільше передач і отримав найбільше. Але також встановив зв’язки не тільки з Хаусеном (логічно), чи Гюлером з Вальверде (зрозуміло), але й з Вінісіусом, який, як справжній соліст, має проблеми не з пасом (це майстерність), а з налагодженням зв’язки з будь-ким, але особливо з лівим захисником.
Але Каррерас віддав на Віні 23 передачі, і отримав 14 назад. Точніше деякі з цих передач навіть були вперед. Нічого подібного не було в матчах з тою ж “Осасуною” в попередні роки.
Навіть Кіліан Мбаппе найбільше передач віддав саме на Каррераса (6). Це означає, що аж 5 гравців “Мадрида” віддали найбільше своїх передач саме на Альваро Карррераса. Зідан в фіналі ЧС-98 мав велику підтримку, але тоді його обрали тільки четверо.
2024 рік. “Реал Мадрид” – “Осасуна” 4:0
Рік тому “Мадрид” забив 4 голи, але матч був важким – три гравці травмувались, Мілітао – хрести. З позитивного: це був дебют Асенсіо (і блискучий довжелезний пас на Беллінгема, який відзначився вперше в сезоні). А ще два голи Вінісіуса, який був в дуже хорошій формі в ту пору.
Але однією з головних проблем сезону 24/25 було те, що Віні та Мбаппе часто займали одні й ті самі зони на полі. І не завжди добре взаємодіяли один з одним.
Креативним центром команди був… Рюдігер. Невизнаний герой першої половини минулого сезону. Цікаво, що навіть Браїм віддав найбільше своїх передач саме на нього…
В цілому, хоч команда віддала майже таку ж кількість передач, як цього року (626 проти 721), помітна величезна різниця в насиченості центру і атаки передачами. Як і в розташуванні гравців.
2023 рік. “Реал Мадрид” – “Осасуна” 4:0
Два роки тому рахунок був теж 4:0. І ще один пенальті Хоселу не реалізував. Водночас між гравцями були величезні розриви, фланги не були пов’язані, в центрі була діра, а Хоселу та Вінісіус отримували мізер передач.
Власне Хоселу забив після асиста Віні, але це був лише один із двох пасів, які той віддав йому за весь матч. Це не “зв’язка”.
Менді віддавав на Беллінгема вдвічі більше (14) ніж на партнера по флангу, Вінісіуса (6). І отримав 5 передач від нього назад.
Дивлячись на ці схеми, проблеми зі зв’язками і розміщенням, виникає питання: наскільки правильне розміщення і вибудова зв’язок взагалі впливає на результат, якщо і без них було досягнуто 4:0, а зараз були нудні 1:0 з голом з пенальті?
Відповідь в тому, що будь-яка звична для гравців система гри стабілізує гру і результати протягом всього сезону. Команді потрібно менше опиратись на індивідуальну майстерність, чи то навіть героїзм+геніальність, які і були причиною цих 2 перемог 4:0. Коли ти знаєш, що очікувати від партнера, ви дієте на підсвідомості. Ви просто дієте швидше. Це приносить в перспективі значно більше, ніж геніальна гра соліста. І команда стає менш залежною від поганої гри окремого гравця. Але цього не так просто досягти.
Такими були замітки на полях по першому матчу сезону. Зрушення позивні, і в подальшому мають призвести до очевидних покращень, набуття стилю і забитих голів, коли команда набере ігрову форму.
Ставка на будування зв’язок на мій погляд важлива, для того, щоб гравці відчували радість від гри, взаємодію один з одним, не були відірваними від маршрутів розвитку атак, а отже гри. Монолітність в захисті і атаці взаємоповʼязані. Атака будується від захисту. Але й захист може будуватись від атаки.
Як?
Колись, в 2006 році перед фіналом чемпіонату світу на прикладі Зідана це дуже добре пояснив Пеп Гвардіола, в своїй колонці для El Pais, яку він тоді вів, до того, як стати тренером. На мій погляд, це дуже точно описує те, що вимагається від нинішніх півзахисників “Мадрида” в сучасному футболі, який своїм баченням змінив в багато чому сам Гвардіола:
Залишається Зінедін Зідан. Красиве навіть ім’я. Найкращий захисник Франції. Завдяки йому Франція ніколи не розвалюється. Він просить м’яч, отримує його, віддає, знову просить, знову отримує і знову віддає. І тим часом французи організовуються і перебудовуються. Повторюю: найкращий захисник Франції. Він не робить нічого зайвого. Жодної популістської поступки. Навіть коли святкує гол. Із десяти його передач — сім в один дотик. І ці сім від Зідана. У трьох інших він робить те, що робить лише Зінедін Зідан.
Він каже, що йде. Можливо, тому що перед чемпіонатом світу йому стало нудно. Нудьга перемагає все й усіх. Але ж і Майкл Джордан ішов і повертався. І Марадона теж ішов і повертався. Тож не виключайте, що одного дня він поїде шукати нафту в Катар чи Китай, щоб пограти й допомогти закрити наші текстильні фабрики, а потім повернеться. Згадайте, можливо, ви будете вдома з родинами й по радіо почуєте пісню, цього разу Ван Моррісона, яка каже:
Here I am again
Back on the corner again
Back where I belong
Where I’ve always been
Everything the same
It don’t ever change
I’m back on the corner again
In the healing game
[Ось я знову. Знову на розі. Там, де моє місце. Де я завжди був. Усе так само. Ніколи не змінюється. Я знову на розі. У грі, що лікує.]
Він повернеться. Ми на це сподіваємося. Тим часом насолодімося ним востаннє й порадіймо, що мали щастя його бачити. Як ми робимо це вже заздалегідь із майбутнім чемпіоном світу. Як же це гарно звучить!!!
