Я зазвичай не кидаюся у бій, де судять тих, хто судить. Але те, що відбувається нині в іспанському футболі, — це вже не жарти. Мовчати — соромно, говорити — соромно. То ж будемо чесними: якщо тебе змусили обирати між соромом і соромом, то краще діяти.
Ось короткий інструктаж для тих прибульців, які випадково заблукали на сьогоднішній фінал Кубка Іспанії. Ось що таке іспанський футбол нині:
1. ВАР живий. Теоретично. На практиці його функція декоративна. Помилки суддів — ок, це футбол. Але коли ти маєш відео і все одно бачиш дрова замість пенальті — це вже не помилка, це стиль життя. І це відбувається в матчах з усіма командами, не тільки з “Мадридом”.
2. Дрібні фоли без м’яча? Ні, не чули. ВАР їх не бачить (бо не має права сигналізувати про фоли на жовту). Судді їх не бачать, бо дивляться на м’яч. “Хетафе” може по шматочку ламати гравця на кожному метрі поля, і ніхто й оком не моргне. “Це не футбол, це Ла Ліга”.
3. Помиляються усі. Але є різниця між “ой, штрафний не дали” і “ой, гравцю ледь не відірвали ногу”. І коли ніхто навіть не вдає, що хоче захистити гравців — це трішки тривожить. Якщо ви раптом не вболіваєте за “Мадрид” то вам у приклад Ямаль і його гомілки, що мироточать. Фоли теж бувають різні. Є люди, які випадково наступають на кота, і є люди, які випадково запускають бензопилу в переповненому овальному кабінеті. Нюанси мають значення. Те, що арбітри не помічають зумисні грубощі, і немає ніяких інструментів для дискваліфікації після матчу, – це проблема.
4. Подвійні стандарти живі, як ніколи. На Вінісіусі фолять? “Та він сам винен, треба менше скиглити”. На Ямалі — “катастрофа, врятуйте дитину!” Хочеться нагадати: правда одна. Навіть у футболі. Майте повагу до здоров’я гравців, навіть якщо вони – ваші футбольні вороги. Це спорт. Це наші справжні цінності.
5. “Сірі епізоди” — їх стало ще більше ніж раніше. “Сірими” Матеу Лаос називав такі моменти, де кожен бачить своє, з огляду на те, за кого вболіває. Сьогодні таких епізодів більше, ніж атак доведених до удару. Ви маєте розуміти, коли епізод справді може сприйматись двояко, і давати скидку на це. Хоча б арбітрові.
6. З огляду на це, іспанські клуби для перемоги освоїли бойові мистецтва: фоли-перешкоди, блокування плечем в голову гравців без м’яча (бо корпусом грати можна), психологічне ламання суперників — весь набір, і все легально. Проте фінал у цього такий: якщо більше бійки — то менше футболу.
7. Ла Ліга перетворилась на завод із виробництва скандалів. Це вбиває довіру, а значить інтерес, це вбиває обговорення гри, і стосунки між вболівальниками різних клубів. Радикалізація вболівальників не сприяє ні футболу, ні блоггерству. Ми маємо жити дружньо.
Ла Ліга і Федерація не просто нічого не роблять — вони сприяють процвітанню цієї вакханалії.
А тепер про ще одну цікавинку — іспанських коментаторів.
Поки гравців кришать у капусту, Movistar і DAZN ретельно вишивають альтернативну реальність у прямому ефірі. Приклад такої типової трансляції: з матчу Мадрида проти Хетафе.
На трансляції працювали двоє: Жорді Понс і Естебан.
Естебан – колишній воротар “Атлетико”. Жорді Понс родом з Барселони. Як на мене, не дивлячись на каталонське походження, саме Понс зазвичай має адекватну реакцію на те що відбувається на полі.
4 хвилина: Ендріка валять без м’яча. Понс: “Схоже, що гравець “Мадрида” отримав удар… З інцидентів починається матч… Подивимось, що тут сталось, чи було щось… Схоже, що був удар…” Його перебиває Естебан: “Ну, треба дивитись як Ендрік зіштовхнувся з Домінгосом Дуарте, бо захисник Хетафе грав дуже високо,… ну дивіться, значить, Хуан Іглесіас зліва, не знаю чи це 5 захисників в лінію…” (продовжує говорити про тактичне побудування захисту Хетафе). Понс дослухав Естебана і повертає тему розмови: “Домінгос Дуарте не грав плече в плече. Він намагався “помітити територію”.
6 хвилина: ще один фол на Ендрікові. Понс натякає, що пора б уже дістати картку. Естебан: “Проблеми для Ендріка… Проблеми для Домінгоса Дуарте.. І для арбітра Санчеса Мартінеса”. Понс: “Арбітру варто було звернути на це увагу ще раніше і втрутитись. Бо знову ми бачимо одне й те саме. Ті самі герої знову. І арбітру варто показати вже жовту. А от такий же фол тепер на Вінісіусі. Що ж, початок матча вже жорсткий”. Естебан: “Так, це не буде легкий матч для арбітра, чесно. Бо Хетафе з команд, які заробляють на собі найбільше фолів, і мають багато стандартних положень і класні контратаки. А у Мадрида є яскраві індивідуальності, які люблять атакувати індивідуально. А Хетафе завжди грає два проти одного з мʼячем”. …
8 хвилина: Джене зносить Франа Гарсію, який вистрибнув в повітря зіграти по м’ячу головою. Понс: “Фран був у повітрі, коли Джене це зробив. Це просто жахливо, і це може бути дуже небезпечно, але арбітр, думаю, зафіксував натомість поза грою у Вінісіуса”. Естебан: “Так, так, Вінісіус дуже швидкий гравець”.
14 хвилина: Альдерете тупо валить Ендріка влітаючи йому в корпус, коли той біжить по флангу. Понс двічі починає говорити про цей фол, Естебан переводить тему перший раз. Понс після повтору: “Він просто йшов його збивати!”. Естебан: “Так, але мʼяча там і близько не було”.
Зворотній приклад:
69 хвилина: навіть не фол Чуамені — але жовта влітає моментально. Понс і Естебан одразу виписують вердикт, ще до перегляду повтору. І не перепрошують, коли видно, що там і близько не було “накладки”. Понс: “Жовта Чуамені за фол на Аррамбарі. Тут накладка сталась”. Естебан: “Так, коли накладка, це завжди жовта (показують повтор, де видно, що не було накладки з боку Чуамені). Так, тут контакт був. Це дуже-дуже агресивно”.
Ти сидиш перед екраном. Футбол іде. Люди бігають, м’яч скаче, суддя свистить у невідомі напрямки, всі заведені, всі бʼються, гри у твоєї команди немає (та й звідки їй братись?). Коментатор зворушливо розповідає про те як чудово в захисті діє суперник Мадрида.
І, можливо, саме це одна з загроз сьогоднішньому футболу (та й світу загалом): коли ті, хто має бачити і свідчити, стають співучасниками.
