Говорю про це за кожної можливості, втрата Крооса для “Реал Мадрида” — найболючіша втрата за останні десятиліття.
Людина тримала на собі усю гру команди, і видавала кожен наступний сезон ще кращий за попередній.
Це втрата об’єму, втрата орієнтиру при розіграшах, втрата лідера, авторитета всередині роздягальні, який заспокоює своєю присутністю, ніколи не хвилюється, дає вийти з-під будь-якого пресингу, з готовим рішенням напоготові, з винятковими, точнісенькими передачами, які просто-напросто зручні і вчасні, дають такий необхідний запас по часу і позиції.
Проблема в тому, що в команді немає гравця здатного взяти на себе роль Крооса.
При майже 100% точності передач, Кроос тримав на собі об’єм – до 100 пасів за матч в середньому. За умови що в грі м’яч близько 60 хвилин, а одна з команд володіє ним 60% цього часу – це дає ~3 передач на хвилину володіння. Що потребує постійного перебування в епіцентрі гри, з величезним розумовим і біговим навантаженням.
Вальверде – це окрема роль на полі
Вальверде найменше з усіх півзахисників “Мадрида” втручається в процес розіграшу м’яча, хоча має просто чудовий пас, бігові можливості, здатний приймати важливі рішення, брати гру на себе.
Цього сезону я хочу бачити зміщення гри Вальверде в бік більшого пасового об’єму. Але в нього поки що стало навіть менше передач в Лізі чемпіонів, ніж у майже в усіх інших сезонах. Причиною вважаю те, що він зосереджений більше на тому яку йому позицію займати якщо команда зараз втратить м’яч, ніж щоб його контролювати. Якщо поряд з ним буде грати той, хто забере на себе частину цієї роботи, світ можливо побачить Вальверде-плеймейкера.
Є постійне відчуття, що Феде у півкроці від визнання найкращим півзахисником світу, і йому лише не вистачає трохи більше яскравих індивідуальних пам’ятних моментів у топових матчах. За рахунок трохи більшого вкладу в передачі, за рахунок більшого контролю гри “Мадрида”, цього також можливо досягти.
Себальйос – той, хто може закрити об’єм, втрачений після Крооса. Але в нього немає досвіду і стабільності
Дані Себальйос проводить свої найкращі дні. Матч з “Лас-Пальмасом” можливо був його найкращим матчем в білій футболці. Якщо він продовжить рухатись у цьому ж напрямку, то зможе не тільки закрити певні пасові якості Крооса (кількість передач та їх спроможність проникати між лініями захисту), але й інші, не менш важливі – вміння високо перехоплювати м’яч і швидко повертати його команді, страхувати один з флангів. Кроос не був в цьому еталоном, хоча додав в останніх сезонах до своєї гри і цей аспект.
Проте, Дані Себальйос ніколи не був гравцем основи “Мадрида”. Більше того, він ніколи не грав в Лізі чемпіонів більше 186 хвилин за сезон (це був його рекорд в сезоні 18/19, а після цього на його рахунку 41 хвилина в сезоні 21/22, 86 в сезоні 22/23, і трохи більше в двох останніх – 152 та 146). У Дані Себальйоса невеликий досвід матчів ЛЧ в стартовому складі. Час його здобути?
Чуамені – одні питання
Рік тому після найкращого матчу Чуамені за “Мадрид” я написала на форумі: “(…)Я не порівнюю Чуамені з іншими, мені здається, що він недостатній для самого себе. Якщо дуже-дуже грубо: він не вирішальний, ні в атаці, ні в захисті, пасивний і там, і там, на межі з лінню. Іноді просто дивиться, коли має бігти. На розминці може закрутити рабоною у дев’ятку, у грі не здатний хоча б прибрати одного перед собою. Він повинен і може давати більше”.
Моя думка не змінилась, гра Чуамені стала тільки гіршою і його недоліки стали ще більш очевидними.
Погано, що він змушений грати не на своїй позиції, часто травмований, або іноді грає через біль, як зазначає його оточення. Але не тільки це є проблемою.
Щодо пасового об’єму, він міг би керувати грою, але не вистачає вміння направляти гру команди в потрібне русло, і бажання постійно бути на м’ячі. Більшість передач Чуамені найбільш очікувані, на першого відкритого. Втім, сподобалось, як він відреагував на свист.
Камавінга – складний перехід від 12-го гравця до гравця стартового складу
Камавінга також проводить складний сезон: або травми, або відновлення, або помилки. В той час як має довести чи здатний претендувати на більшу роль в команді. Тим більше зараз, коли він міг перехопити місце Чуамені в складі.
Але натомість Едуардо часто травмований, і чесно кажучи, з огляду на його стиль руху, пластику, манеру працювати з м’ячем, я з перших його днів побоююсь, що він стане хроніком. Він постійно тягнеться за м’ячем (ще й дуже різко), його м’язи і зв’язки у постійному напруженні, на межі.
Камавінга певною мірою протилежність Чуамені. Він гіперактивний і гіперризиковий гравець. Якщо Чуамені голуб, Камавінга – яструб. Одного добре мати, коли все добре, іншого – коли суперника треба знищувати. Але для цього Кама має зробити якісний крок – зіграти 10-15 матчів поспіль на своїй позиції.
Пасовий об’єм не найкращий, ще й не завжди точний. Над цим можна і треба працювати. Задатки має.
