Ще сезон не почався, а ми вже стали свідками першого зіткнення рогів між «Реалом» та LaLiga. Здається, що не лише гравці, а й вболівальники позбавлені права на ці три тижні відпочинку й розслаблення, які тепер усі оскаржують.
Як мадридист, зізнаюся, мені більше подобалося б, аби матч «Реал Мадрид»–«Осасуна» першого туру не відкладали. І кажу це з чистого, ірраціонального егоїзму: мені хочеться якнайшвидше повернутися на «Бернабеу», і мені не до душі спостерігати до листопада за турнірною таблицею з приспівом «з одним матчем у запасі».
Але не завжди доречно сліпо підкорятися видовищу — або власним інтересам, — бо ми ризикуємо перетворити футбол на римський цирк.
Політика «шоу має тривати» є небезпечною. Треба або зменшити навантаження матчами, або врешті гравці стануть гарматним м’ясом. Здається, що в усьому цьому головними є не футболісти, а фішки на шахівниці. Якимось чином треба заповнити комплекти футболок і випустити їх на поле. Зупиняється час — губляться гроші.
Але ми знаємо, що імена мають значення. Кількість травм у топ-гравців росте, і клуби ламають голову, як змагатися відразу в кількох турнірах, щоб кількість втрат не нагадувала втрати наполеонівської армії в Росії. Що Беллінгем був змушений грати два роки, як Блас де Лесо, бо не міг зупинитися й зробити операцію — це багато говорить (і не на користь) про календар.
Останнім часом я часто згадую нагороджений документальний фільм про Айртона Сенну режисера Асіфа Кападії. У ньому видно, як Сенна все більше розчаровувався, постійно стикаючись із Жан-Марі Балестром, тодішнім президентом FIA. Авторитарний, зверхній, Балестр узагальнював свою філософію фразою, що дуже знайома нам по способу владарювання: «Найкраще рішення — це моє рішення». До того дня, поки не сталася трагедія. Після цього жодна людина не загинула на трасі Формули 1. Але Сенни більше не було.
Можливо, варто визнати, що якщо мета — розважати, то пріоритетом має бути захист тих, хто нас розважає. Інакше це — хліб і видовища. А проблема «хліба й видовищ» у тому, що коли закінчуються леви та гладіатори, арену починають заповнювати бичками та молодими тореадорами. І тоді шоу перетворюється на пародію.
