Якось, коли Мануель Пелегріні керував «Реалом», він сказав: «До тренера «Мадрида», ким би він не був, врешті-решт завжди поставляться як до дурня».
А ще Пеллегріні тоді сказав це: «У тренера багато завдань, і одне з них основне: покінчити з цим відчуттям безвладдя, яке йде ззовні. Мені вказують, що я маю робити і як, що я маю поставити того чи іншого гравця. Якщо ти цього не робиш – тебе критикують. Якщо ж робиш, – теж…»
Сьогодні Бернабеу критикував Анчелотті освистуючи Чуамені. Француз проводить провальний сезон, але завжди опиняється в складі. Повага до старшинства, до ієрархії, можливо те, що Анчелотті виніс ще з дитинства, зараз поставлена під сумнів. А разом з цим саме місце італійського тренера. Врешті-решт завжди.
Свист “Бернабеу” витримують одиниці, деякі з них стають найкращими в історії. Сьогодні Чуамені показав що має міцні чи то вуха, чи то характер.
Чуамені відреагував потужно: бився до останнього за кожен мʼяч, рятував свої ворота, йшов у відбір і підкати по всьому полю, намагався забити, віддав гольову… На мій погляд, це був найкращий матч Чуамені за “Мадрид” аж з квітня минулого року. Нарешті. Він продемонстрував саме ті якості, яких йому бракувало майже в кожному матчі: активність, усюдисущість, жага боротьби, жага більшого.
Рафаель Мартін Васкес, футболіст “Мадрида”, якого за його словами освистували чи не найбільше, навчився знаходити в свисті і красу: «Якщо вони розлютилися, коли я зіграв погано, то це тому, що вони вірили, що в мене є якості, щоб завжди грати добре. Зрештою я використовував це для мотивації: «Ти мені свистиш? Чорт забирай, я змушу тебе мені аплодувати!».
Завжди грати добре неможливо. Не можна завжди бути натхненним. Щасливим. Не можливо завжди перемагати. А от як ми реагуємо на поразки і труднощі – це якраз те, що нам підвладне.
