3 лютого 1929 року “Реал Мадрид” грав у фіналі Кубка Іспанії проти Еспанйола (і програв з рахунком 2:1, той матч отримав прізвисько “водний фінал”, поле в Валенсії перетворилось на суцільну багнюку), а вже 10 лютого стартував перший розіграш чемпіонату Іспанії, де “Мадрид” зустрічався з іншим каталонським клубом – “Европою” і розгромив її з рахунком 5:0 (після 0:0 в першому таймі). Покер оформив 19-річний Хайме Ласкано.
Причиною для старту в лютому було те, що до цього команди грали ще свої регіональні чемпіонати (з вересня по листопад) і власне Кубок (з грудня по лютий). Перший розіграш загальноіспанського чемпіонату пройшов з лютого по червень і складався з 18 турів. “Мадрид” зайняв друге місце у підсумку.
Ось що цікавого знайшлось в архівах іспанської преси за 12 лютого 1929 року (звіти про матч з’явились тоді тільки через 2 дні).
Газета El Sol пише про матч:
“Тріана та Рубіо дискваліфіковані на тиждень за вилучення у фіналі Кубка Іспанії на Местальї, Урібе все ще травмований. Не завершивши домовленості про включення нових елементів в атаку, передню лінію мадридців довелося формувати за допомогою латок. (…) Одкровенням в матчі став Ласкано в ролі центрального нападника, який надав атаці драйву та ефективності. Він забив чотири м’ячі, і йому не вистачило зовсім трохи, щоб забити ще пару. Ще один гол Морера забив з пасу Ласкано і зробив рахунок 5:0 (…) На полі була лише одна команда.
Натовп підбадьорював мадридських хлопців, які вклали в матч все своє серце і душу. Вони зовсім не були стриманими у своєму дебюті в цьому новому чемпіонаті. Ласкано, хоробрий без перебільшення, є постійною небезпекою в центрі атаки. «Реал Мадрид» грав у такому складі (2-3-5?): Відаль – Кесада, Уркісу, – Пратс, Еспанса, Х.М. Пенья, – Ласкано, Лопес, Пенья (Л.), Морера та Дель Кампо”.
А за “Европу” грав футболіст на прізвище Крос. А за “Еспанйол” тоді грали футболісти Кайзер і Юве. А ворота “Реал Уніону” захищав дідусь Уная Емері, Антоніо Емері. Зараз Унаї є власником цього клубу, а його брат Ігор – президентом.
В іншому доволі детальному звіті про матч від газети Correo Extremeňo було сказано і таке:
“Мадридці, які у першому таймі виглядали досить пригніченими, в другому таймі диктували гру та керували нею“.
Схоже, що ця звичка закріпилась за “Мадридом” з самого першого туру. Як і “латання” ліній за відсутності багатьох гравців через травми і дискваліфікації. І нарешті:
“Домінування “Мадрида”, – пише газета Region – “було надзвичайно інтенсивним. Що спричиняло постійні моменти біля воріт Альтеса”. Чотири голи були забиті лише за перші 15 хвилин другого тайму.
Ось це домінування через волю та інтенсивність, – до сих пір візитна карточка “Мадрида”.
Мало що змінилось за 96 років.
